ЯК ПОДОЛАТИ БЕЗПРИТУЛЬНІСТЬ ТВАРИН
Повернутися назад
Ситуація з безпритульними тваринами в країні – тест на ефективність державного управління. Причому, досить показовий тест: як забрати тварин з вулиць населених пунктів, використовуючи при цьому виключно гуманні методи. Мабуть, не варто говорити, що Україна поки що цей тест не пройшла. Навіть більше. Не намагалася пройти. Звичайно, були і періодично поновлюються спроби «розчистити» те чи інше місто від надокучливих тварин, які переважній більшості наших співвітчизників все таки заважають, ніж викликають співчуття. Не може не радувати, що більшість ініціатив все таки гуманно-орієнтовані. В Одесі, наприклад, міська рада за підтримки Німецького союзу захисту тварин реалізувала проект по стерилізації бездомних тварин з подальшим їх випущенням в місця їх попереднього проживання. Проте, на жаль, далеко не всі українці озброєні гуманністю в боротьбі з собачою та котячою безпритульністю. У багатьох в арсеналі отрута, зброя та ненависть. Наше законодавство та нагляд за його дотриманням в частині захисту тварин є досить недолугим, що дозволяє догхантерам та іншим суб’єктам, позбавлених морально-етичних принципів, «розважатися» та вирішувати, як їм здається, проблему своїм кровавим способом.
А ситуація дійсно жахлива. Згідно даних ESDAW – Європейське суспільство собак і захисту прав тварин – в Україні близько 1 мільйону безпритульних собак! Котів, при цьому, не вдалося порахувати, але згідно світових тенденцій кількість «нічийних» котів завжди перевищує кількість собак.
Якщо найближчим часом не втрутитися і не здійснити адекватні заходи по вирішенню питання бродячих тварин, ситуація може вийти з під контролю (якщо вона в принципі контролюється!). І ось чому:
Як показано на схемі, від однієї кішки репродуктивного віку за 16 місяців в середньому походить 36 «нащадків». За 7 років одна кішка та її потомки приводять на світ близько 370,000 кошенят! Ситуація з собаками не набагато краща. Згідно цих підрахунків за 6 років від однієї собаки може бути близько 67,000 нащадків!
Цифри однозначно загрозливі… І однозначно закликають до активних дій.
В Європі питання безпритульності тварин все ще не зникло з повістки дня, хоча вони набагато краще справляються за нас! За даними ESDAW в Європі блукає близько 100 мільйонів тварин. Рекордсменами по вирішенню питання безпритульності вважається Німеччина, Фінляндія, Австрія, Швейцарія та деякі інші країни, вулицями яких більше не вештаються нічийні, голодні тварини. Великобританія, наприклад, все ще в процесі боротьби з котячою та собачою бездомністю. Згідно цього ж джерела, близько 200,000 котів, 125,176 собак та 4.000 коней! все ще проживають на вулиці. Найбільшими «донорами» вуличних чотирилапих є Росія (4 млн. тварин), Румунія (2 млн.), Туреччина (2 млн.) та Україна (близько 1 млн. собак, котів – невідомо). Маємо непочесні перші місця. 
Боротьба з бродячістю тварин в більшості європейських країн ведеться в основному такими трьома способами: розміщення в притулках, фізичне знищення та стерилізація. Детально про кожен із них.
Розміщення в притулках
Звичайно, найгуманніший спосіб: тваринка погодована, має дах над головою, періодично людську ласку та перспективу шансу на нову сім’ю. Це в ідеалі. На справді ж, в переважній більшості все не
так. Принаймні в Україні. Притулки, як правило, переповнені, їх власники часто ледь зводять кінці з кінцями, щоб тварин прогодувати. А перспектива отримати затишний дім для переважної більшості з них так і залишається нездійсненою мрією, оскільки стереотипи українців та відсутність державної інформаційної політики, спрямованої на «ламання» таких стереотипів, відсутня. В розвинутих європейських країнах ситуація з притулками дещо інша. По-перше, там в тварин дійсно є шанс бути прилаштованими в сім’ю, оскільки європейці сприймають тварин з притулків не як «лишайних, блохастих тварюк, що поголовно всі хворіють на сказ!», а як рівноцінну альтернативу купівлі тварини в розпліднику. Але є й інший бік медалі. Оскільки у притулків є ліміт фінансування та фізичних можливостей, часто тварин, які протягом певного періоду часу не знайшли собі нових господарів, піддають евтаназії.
Фізичне знищення
Звичайно, для адекватного суспільства це не повинно взагалі розглядатися як метод вирішення проблеми. І мова зараз не йде про догхантерство чи отруювання тварин, що саме по собі є психічним відхиленням, а про легальні способи, до яких законодавство деяких країн дозволяє вдаватися. В переважній більшості мова йде про евтаназію тварин в спеціальних центрах. Але навіть в країнах ЄС, де умертвіння шляхом ін’єкційній в цілому практикується, не всюди гарантується безболісна евтаназія. І взагалі, навіть якщо опустити всі морально-етичні складові цього питання, це навряд чи ефективний спосіб вирішення питання бродячих тварин. Оскільки ті тварини, що залишаються в середовищі, продовжуватимуть розмножуватися і так буде безкінечно.
Стерилізація
На сьогоднішній день цей метод контролю над поголів’ям бродячих тварин зарекомендував себе як найуспішніший. Цей метод свого часу застосовувало багато європейських країн, яким вдалося вирішувати проблему «нічийних» тварин. Суть цього методу полягає у відлові тварин, їх стерилізації, вакцинації та подальше випущення в місця їхнього перебування. При системному підході поголів’я тварин з часом зменшиться природнім способом.
Стерилізація дійсно дуже ефективний метод за умови, що ряди «безхатьків» не будуть поповнювати інші знехтувані суспільством тварини. Мова йде про тих, хто перестав носити горду назву домашнього улюбленця та був виставлений за двері колись обожнюваним господарем. Або ж про втікачів, яким так і не пощастило повернутися додому. І ось тут простою стерилізацію не обійтися. Оскільки новоприбулі будуть постійно поповнювати ряди вуличних тварин, а проблема набуде перманентного характеру. Це якраз випадок, коли потрібен системний і комплексний підхід з бокуорганів державної влади. І ось який комплекс заходів був вжитий успішними в плані вирішення проблеми безпритульності тварин державами:
- створення єдиної бази тварин та їх власників (обов’язкове чіпування тварин із подальшим внесенням інформації до єдиної бази). За чіпом буде дуже легко ідентифікувати власника, наприклад, загубленої тварини і повернути її;
- обов’язкова стерилізація домашніх тварин, окрім тих, що народжуються в розплідниках з подальшим продажем (розплідники при цьому повинні отримати ліцензію, де чітко фіксуються умови здійснення такої діяльності та відповідальність за їх порушення). Навіть якщо домашня тварина продовжить своє життя на вулиці, це не призведе до збільшення популяції;
- відповідальність власників тварин за порушення вищеперерахованих заходів;
- інформаційна політика, спрямована на виховання відповідальності у суспільства.
Останній пункт, мабуть, найважливіший! Громадяни України повинні розуміти, що придбавши собаку чи кота, вони одночасно покладають на себе обов’язок по догляду за ними на майбутні 10-15 років. «Алергія», «розлучення», «переїзд», «нова дитина», «псування меблів», «багато шуму та безладу» - типові причини, чому домашні улюбленці перестають ними бути та потрапляють на вулиці. Суспільство, в якому вихована відповідальність, не може і не буде вдаватися до таких пояснень, оскільки їхнє рішення взяти домашню тварину є виваженим з врахуванням всіх наслідків та незручностей. Будемо сподіватися, що українське суспільство колись таким стане. А поки воно на шляху до цього, давайте подякуємо власникам та працівникам притулків, які самотужки намагаються врятувати тих, хто став об’єктами людської безвідповідальності та черствості.
Фото взяті з сайтів: www.peta.org.uk , www.occupyforanimals.net
